У теплозахисному костюмі з капюшоном та козирком Сергій заглядає в яскраво-помаранчевий потік розпеченого металу на українському металургійному комбінаті «Запоріжсталь». Працівник доменного цеху, як зазвичай, перевіряє розплавлений за температури близько 1 400 градусів за Цельсієм (2 552 градусів за Фаренгейтом) чавун на наявність домішок. Тим часом лише за 40 кілометрів точаться одні з найзапекліших боїв за часи російського вторгнення в межах контрнаступу України.
Від початку війни металургійна промисловість України, що розташована переважно в прифронтових регіонах, втрачала заводи, персонал, постачальників та доступ до надважливих експортних хабів. Такі втрати допомагають зрозуміти підрахунки Світового банку, за даними якого економіка України зазнала величезних збитків у розмірі 411 мільярдів доларів за перший рік війни.
«Запоріжсталь» є частиною гірничо-металургійної Групи Метінвест, що контролює Рінат Ахметов, найбагатша людина України.
«Наше основне завдання — зберегти компанію, наші активи, людей та вижити», — говорить Олександр Мироненко, операційний директор Метінвесту, в інтерв’ю AFP.
Олександр Мироненко
Такі металургійні заводи, як «Запоріжсталь», є ключовими для економіки України та підтримання виробництва. Їхня робота, навіть на знижених потужностях, свідчить про стійкість галузі.
Проте ці підприємства також стали символами воєнного опору України: батальйон «Азов» протистояв російським військам, обороняючись на металургійному комбінаті «Азовсталь», що належить Метінвесту, під час облоги портового міста Маріуполь.
Комбінат «Запоріжсталь» є розлогою мережею труб, доріг, залізниці та складів. В одній із будівель табличка радянських часів оголошує про виробничі рекорди.
На дошці хтось написав: «путін — х**ло!».
«Альтернатива одна — йти воювати»
За словами представниці підприємства, печі комбінату охолоджувалися лише двічі за всю його історію — під час Другої світової війни та під час російського вторгнення.
Мироненко говорить, що попри бойові дії поблизу комбінату, «Запоріжсталь» завантажена приблизно на 70% від довоєнних обсягів. Більшу частину продукції спрямовують до США або Європи.
«Я сподіваюся, що ми виготовимо більше сталі, ніж у 2022 році. Це можна буде вважати гарним результатом», — сказав він.
Проте експорт ускладнюється, за його словами, через блокаду чорноморських портів росією та обстріли дунайського порту Ізмаїлу, де працівники бояться працювати під прицілом москви.
Минулого місяця Метінвесту вдалося відправити вантаж на трьох суднах, які застрягли в чорноморських портах ще з початку війни, але, за словами Мироненка, судновласники бояться відправляти більше суден. Він сказав, що покладає надії на альтернативний чорноморський маршрут, який тестує Україна.
Як і порти, запорізький комбінат перебуває під загрозою російських обстрілів. Там є бомбосховища, але деякі працівники не можуть зупиняти роботу під час сигналів повітряної тривоги.
«Можливості зупинити робочий процес немає. Страх є, але що робити? Треба годувати сім’ю», — говорить 30-річний Сергій, працівник цеху, здіймаючи каскади іскор під час перевірки металу.
«Альтернатива лише одна — йти воювати», — додає Сергій.
Близько 8000 співробітників Метінвесту мобілізували, або вони пішли воювати добровільно.
«Разом до перемоги»
На найбільшому металургійному заводі України «АрселорМіттал Кривий Ріг», що належить люксембурзькій холдинговій компанії, 2 600 працівників пішли на фронт, а понад сотня з них загинула. До війни на підприємстві працювало 26 000 людей, але зараз там залишилося близько 12 000 штатних співробітників.
Водночас «Запоріжсталь» втратила близько третини зі своїх 10 500 працівників після вторгнення. Через скорочення виробництва деякі співробітники пішли у вимушений простій на 2/3 заробітної плати, поповнили лави ЗСУ, або виїхали із Запоріжжя.
При в’їзді на територію «Запоріжсталі» є білборд із написом: «Разом до перемоги».
Після вторгнення росії комбінат призупиняв роботу своїх печей, а цього літа — роботу обладнання з водяним охолодженням. Це сталося після масштабного підриву Каховської гідроелектростанції, в якому звинувачують російські війська.
Повертаємося до Кривого Рогу. Річка Дніпро розташована приблизно за 55 кілометрів, а на протилежному березі закріпилися російські війська.
«Війна диктує свої умови», — говорить Владислав Тюрін, 39-річний старший майстер «АрселорМіттал Кривий Ріг».
За його словами, з близько 350 людей із його підрозділу 65 пішли воювати, а четверо загинули.
На запитання, що відбувається, коли звуки повітряної тривоги змішуються з гуркотом обладнання і брязкотом металу на лінії безперервного лиття, він відповів просто: «Нам страшно».
Віталій, 33-річний майстер «АрселорМіттал Кривий Ріг», розповів, що лише тиждень тому російські війська впродовж чотирьох годин обстрілювали регіон ракетами та іранськими дронами: «Ми сиділи до 9-ї ранку в бомбосховищі. Летіли шахеди та ракети».
У заяві «АрселорМіттал» йдеться про те, що в «надзвичайно складних умовах» було створено «альтернативні логістичні схеми» для заводу.
Раніше комбінат експортував 85% готової продукції переважно на Близький Схід і до Африки, проте зараз більша частина йде до Європи.
Тюрін визнав, що обсяги виробництва на «АрселорМіттал Кривий Ріг» «незначні» проти довоєнного часу. Але він упевнений, що сталь заводу буде потрібна для повоєнної відбудови України.
«Росіяни зруйнували частину країни. Для відновлення, для будівництва нам знадобиться металопродукція», — сказав він.