— Пане Юрію, чим займається Група Метінвест через два роки після початку війни в Україні?
— Під час війни найбільші зусилля ми спрямовуємо на підтримку країни для її перемоги. Для нашої компанії це означає продовжувати сплачувати податки, надавати гуманітарну допомогу та допомагати українській армії. Попри втрату двох маріупольських металургійних комбінатів, а також коксохімічного заводу в Авдіївці, Метінвест залишається найбільшим роботодавцем України та найбільшим донором армії. Ми спрямували значні кошти на підтримку Збройних сил України та гуманітарну допомогу українцям.
— Як Метінвест завершив 2023 рік?
— Нещодавно ми опублікували фінансові результати за 2023 рік. Чистий збиток становить 118 мільйонів доларів. Але нам вдалося стабілізувати бізнес, рух грошових коштів позитивний, а це означає, що ми повернулися на правильний шлях. І це дуже важливо.
— Метінвест уже має два заводи в Італії, але зобов'язався зробити інвестиції в Пйомбіно. Які ваші плани?
— Насамперед я хочу подякувати як державним установам Італії, так і італійському народу за підтримку в цей складний період. Ви одна з небагатьох країн, яка завжди була на нашому боці попри різні внутрішньополітичні процеси, навіть більше, ніж США.
Метінвест узяв на себе зобов'язання щодо будівництва нового заводу з виробництва зеленої сталі в Пйомбіно в межах програмної угоди з міністром економічного розвитку Італії. Це результат співпраці багатьох установ, включно з регіональними та муніципальними. Угоду ми сподіваємося завершити протягом наступних трьох-чотирьох місяців, щоб мати чіткий план дій.
— Що саме ви вироблятимете на заводі в Пйомбіно?
— Італія імпортує близько 6 мільйонів тонн сталевої продукції. І завдяки виробництву, яке ми плануємо запустити, ми зможемо значно скоротити цей дефіцит. Завод у Пйомбіно буде одним із найбільш технологічних та екологічних підприємств. Він стане пілотним проєктом для наших майбутніх інвестицій в Україні, коли ми зможемо там щось почати відбудовувати.
— «Азовсталь» виробляла напівфабрикати, які продавали італійським клієнтам, а вони переробляли їх на готову продукцію. Чи буде завод у Пйомбіно виконувати таку саму функцію, що й «Азовсталь»?
— Ми планували побудувати завод в Італії задовго до вторгнення. Тоді ідея полягала у використанні напівфабрикатів із «Азовсталі» для подальшого перероблення в Італії. Зараз відомо, що «Азовсталі» більше немає. Але ми маємо залізорудні підприємства в Україні з виробництва високоякісної залізної руди, що може використовуватися для виготовлення DRI/HBI (заліза прямого відновлення — ред.). Тому зараз ідея полягає в тому, щоб побудувати завод, який використовуватиме залізорудну сировину з України для виробництва сталі в Італії.
— Італійські виробники сталі стурбовані можливим дефіцитом брухту з огляду на потенційне будівництво заводу в Пйомбіно.
— Я розумію занепокоєння італійських металургів. Але якщо розібратися, то в Італії немає дефіциту сировини, існує конкуренція, як і в інших країнах. Сировину також можна доставляти морем. Проте, як я вже говорив, металургійний завод у Пйомбіно отримуватиме сировину з України.
Наразі ми визначаємо місце, де будуватимемо завод DRI, і знаємо, що ми не одні — інші італійські виробники сталі роблять те ж саме. Дехто розглядає можливість будівництва заводів DRI за межами Італії, там, де нижча вартість газу. У будь-якому разі Метінвест сприятиме цьому процесу, постачаючи сировину на заводи DRI, що будуть побудовані в Італії. Так само як ми постачатимемо її на наш завод DRI, що може бути побудований в Україні або деінде, з якого сировина надходитиме на завод у Пйомбіно.
— Певні виробники сталі на півночі Італії продовжують купувати дешевші російські сляби, стверджуючи, що в іншому разі їм доведеться закрити свої підприємства. Чи так це насправді?
— Дякуючи за підтримку, яку ви нам надаєте, я також маю зазначити, що таке обґрунтування не зовсім відповідає дійсності. Ми є виробником рулону (готової продукції - ред.) в Італії, ми купуємо близько мільйона тонн напівфабрикатів для виробництва рулону на наших заводах, але жодна тонна не походить із росії. Ми закуповуємо сляби як в Італії, у компанії Adi в Таранто, так і в інших європейських виробників, таких як ThyssenKrupp, Galati або американська U.S. Steel у Кошице. А на зовнішньому ринку — також у Китаї та Бразилії. І це все ще залишається прибутковим.
— Тож для Італії, що виступає проти російської агресії, купувати сталь із росії — це нонсенс?
— Саме так, це все одно, що вистрілити собі в ногу. До речі, купувати напівфабрикати з росії за нижчими цінами означає конкурувати з заводами у Пйомбіно та Таранто, які виробляють аналогічну продукцію. Метінвест купує сляби в Таранто. Ми знаємо, що італійський уряд робить усе, щоб повернути прибутковість цього майданчика. Тому незрозуміло, чому інші італійські виробники сталі повинні купувати сляби в росії.
— Що стосується Таранто, то міністр Адольфо Урсо згадував Метінвест як одного з потенційних кандидатів на придбання активів колишньої Ilva. Чи можете ви це підтвердити?
— Міністр Урсо попросив нас також звернути увагу на комбінат у Таранто, розглянути можливість його відновлення, й ми створили спеціальну робочу групу для аналізу ситуації та сценаріїв. Ми надаємо свою підтримку, постачаючи сировину для комбінату в Таранто. Крім того, ми надаємо технічних спеціалістів, які допомагають оптимально використовувати нашу сировину, а також закуповуємо напівфабрикати в Таранто. З огляду на це, зараз основну увагу ми приділяємо Пйомбіно. Але ми продовжуємо аналізувати шляхи, за допомогою яких Метінвест може більше допомогти комбінату в Таранто, навіть якщо наразі не буде жодних заяв із цього приводу.
— А якщо до кінця року італійський уряд виставить колишні майданчики Ilva на аукціон, чи братиме в ньому участь Метінвест?
— Це залежить насамперед від результатів нашого дью-ділідженс, після чого ми розглянемо умови тендеру, його обмеження та рівень державної підтримки. Загалом є багато речей, які слід перевірити, перш ніж така група, як Метінвест, зможе сказати, чи зацікавлена вона в інвестиціях такого масштабу. Наразі я можу лише підтвердити, що ми аналізуємо ситуацію, ми можемо робити пропозиції. Але справа за урядом, який має створити умови для реалізації подальших кроків. Ми також знаємо, що деякі інші групи в галузі придивляються до колишньої Ilva, тож побачимо, що буде далі.
— Чи можна стверджувати, що відновлення роботи комбінату в Таранто є вкрай важливим не лише для Італії, а й для всього ринку сталі, зокрема європейського?
— Я не можу цього стверджувати. Але різні джерела, зокрема й італійський уряд, говорять, що виробництво сталі в Таранто має важливе значення для італійської економіки. І я не маю жодних підстав у цьому сумніватися.
— Який план дій щодо Пйомбіно?
— Якщо ми завершимо підписання програмної угоди до середини цього року, то зможемо розпочати будівництво заводу наприкінці 2024 року. Саме будівництво триватиме 2-3 роки. За ідеального сценарію ми зможемо розпочати виробництво в Пйомбіно у 2027 році.
— Чи правда, що ви хочете налагодити партнерство між університетом Метінвесту та Італією, щоб розвивати співпрацю у сфері освіти та культури?
— Саме так. Уже два роки Метінвест має власний університет — Метінвест Політехніку. На початку квітня у нас будуть перші випускники. Спочатку ми розглядали університет як місце для підготовки талантів у металургійній галузі, але зараз вирішили розширювати горизонти для розвитку молодих людей, орієнтованих на відбудову України. Тому ми намагаємося налагоджувати зв'язки з іншими університетами. А з Італією, що відома своїми школами та знаними у світі інженерами, розглядаємо можливість партнерства для запуску спільних освітніх програм.