Шість бійців провели в металевій конструкції кілька днів глибоко під землею, під товщею ґрунту, згадує Олександр Мироненко, операційний директор української гірничо-металургійної Групи Метінвест. Він розповів провідному американському журналу Newsweek, що до їхнього порятунку могло пройти кілька днів, але захисний сталевий щит врятував їм життя.
Нині, спостерігаючи за повільним, але впевненим просуванням росії на сході та майже постійними авіабомбардуваннями, компанія та українські військові працюють над встановленням сталевих командних пунктів, закопаних глибоко під землею. Ці укриття призначені для захисту солдатів поблизу лінії фронту, а також командирів, які збираються на зустрічі за багато миль від найзапекліших боїв.
Однин бункер, виготовлення якого триває близько тижня, має назву «криївка». А шість бункерів можна з'єднати в складнішу конструкцію, утворюючи сталевий командний пункт.
За словами Мироненка, вже вироблено приблизно 600 бункерів, з яких близько 480 використано для створення «криївок». Ще 120 бункерів використали для виготовлення 20 сталевих командних пунктів. З них близько 14 уже функціонують, а решту доставлено бригадам, які готуються їх використати.
Боєць бригади «Кара-Даг», що входить до складу Національної гвардії України. Бригада отримала нові сталеві командні пункти, призначені для встановлення під землею та захисту бійців від авіаударів.
Інші чотири командні пункти передадуть Національній гвардії після завершення виробництва, розповів Мироненко. Ще один надійде до відомого підрозділу «Кракен», що входить до складу української військової розвідки ГУР.
«Криївки» створені для забезпечення хоча б мінімальних комфортних умов для військових, які перебувають поблизу лінії фронту. У 20 командних пунктах можуть розміщуватися командири підрозділів, зберігатися зброя або облаштовуватися спальні місця для військових.
Бункери використали для зведення укріплень уздовж оборонних ліній України поблизу Покровська — важливого логістичного хабу на сході Донецької області, охопленого бойовими діями. Москва повільно наближається до цього регіону з лютого, після захоплення Авдіївки, колишнього українського опорного пункту. Протягом останнього року поблизу Покровська було встановлено ще більше «криївок».
Росія стверджує, що за останні тижні взяла під контроль кілька сіл поблизу Покровська. Москва також досягла успіхів у напрямку Куп'янська на північному сході Харківської області та відновила частковий контроль над деякими територіями в південній частині Курської області, які Україна утримувала з початку серпня.
У суботу головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський заявив, що Україна «стримує один із найпотужніших російських наступів» із лютого 2022 року. За даними США, найближчими днями північнокорейські війська, ймовірно, приєднаються до бойових дій, скорочуючи перспективи перепочинку від авіабомбардувань. Перед українськими бійцями стоїть багато завдань з підготовки до чергового зимового сезону.
У січні Метінвест публічно оголосив про початок виробництва сталевих підземних командних пунктів. Цей проєкт реалізується в межах ініціативи Сталевий Фронт українського мільярдера Ріната Ахметова, відомої розробленням сталевих екранів для танків Abrams та бойових машин піхоти Bradley, наданих США, а також для інших західних танків, що використовуються на полі бою.
Бункери також передали до сусідньої Луганської області та до Херсонської області на півдні України. «Вони розкидані вздовж усієї лінії фронту», — зазначив Мироненко.
Без захисту над землею
Під покровом ночі українські монтажники риють ями, укладають дерев'яну обшивку й замуровують отвір на глибині до п'яти метрів під землею. Потім вони додають рослин і кущів зверху, щоб командний центр зливався з навколишнім ландшафтом.
«Жоден командний пункт, розташований над землею, неефективний», — зазначив Мироненко. — Він просто не забезпечує належного захисту, якщо розміщається на поверхні».
За словами Мироненка, росії буде дуже важко виявити підземні сталеві конструкції, якщо їх не викажуть місцеві жителі чи диверсійні групи, або якщо військові не проявлять належної обачності.
«Їх можна виявити, як і будь-який інший командний пункт, якщо поруч постійно є скупчення людей або техніки», — каже Мироненко.
Олександр Мироненко зазначив, що вони є найбільш вразливими для російських сил на етапі будівництва.
Підземні командні пункти вразливі до прямого влучання однієї з російських балістичних ракет малої дальності «Іскандер», але «Шахеди» зазвичай не можуть дістатися до захищених під землею об'єктів.
Мироненко говорить, що стандартні бункери можна адаптувати до потреб бригади. Деякі підрозділи просять більші бункери, а інші, як-от підрозділи FPV-дронів, потребують місця для розміщення робочих станцій для управління безпілотниками.
За його словами, зазвичай бункери не постачаються з обладнанням для радіоелектронної боротьби, й деякі підрозділи замовляють порожні, не облаштовані бункери.
«Деякі підрозділи мають власне обладнання і встановлюють його поза бункерами для глушіння радіосигналів, щоб убезпечити себе від ударів дронів», — говорить Мироненко. — Іноді військові звертаються до нас із проханням придбати системи радіоелектронної боротьби. Але це відбувається в індивідуальному порядку».
«Не існує універсального підходу чи загального рецепта, коли йдеться про системи радіоелектронної боротьби», — зазначив він.