Про початок вторгнення росії
Увечері 23 лютого до мене зателефонував керівник Маріупольських територіальних сил оборони. Він сказав, що є розвіддані про те, що російські десантники сідають у літаки, і що атака призначена на наступний день. Я відповів: «Слухай, ти перехвилювався. Вони ще просто підвищують ставки». І додав: «Я зателефоную тобі о 4-й ранку, і ти скажеш мені, що російські військові нікуди не летять і залишають літаки, от побачиш». Я завів будильник і зателефонував йому, він відповів: «Літаки, на яких мали доставити десантників до Маріуполя з росії, проводять розвантаження й нікуди не летять». Я сказав: «Бачиш, я мав рацію. Усе буде добре». І знову ліг спати, щоб буквально за 20 хвилин прокинутися від ракетних ударів по Києву.
Ми мали свою оцінку ситуації, яка полягала в тому, що росія просто підвищує ставки, адже у них не було вдосталь ані запасів, ані людей. І тому ми дійшли висновку, що вони не атакуватимуть. Не вірили, що вторгнення відбудеться, тому що у російської сторони не вистачало ресурсів для швидкої перемоги. Як показала історія, в цьому ми не помилилися. Росіяни думали, що ось-ось пройдуть маршем Києвом, і всі просто піднімуть руки та скажуть: «Ласкаво просимо». Але вся Україна знала, що цього не станеться. Саме тому ми помилково вважали, що вони не наважаться атакувати.
Про відносини з українською владою і допомогу військовим
Насправді у нас не так багато контактів із Президентом України через його зайнятість і відповідальність за зовнішню політику чи оборону. Зрозуміло, що ми працюємо з урядом, оскільки маємо діяти як великий бізнес, як великий працедавець. Ми працюємо з Міністерством економічного розвитку, з Міністерством інфраструктури. Зараз у нас дуже конструктивні, робочі відносини. Ми розуміємо, що можуть бути певні симпатії та антипатії, але всі працюють на українську економіку.
Додам, що Метінвест є найбільшим приватним спонсором української армії, який вже витратив понад 100 мільйонів євро на допомогу військовим. Рінат Ахметов у перші дні вторгнення подзвонив мені й сказав: «Якою б не була ціна, нам потрібна перемога України. Дій». Заводи Метінвесту вперше розпочали виробництво бронесталі, яку використали для виготовлення 150 000 бронежилетів. Це означає, що кожен десятий бронежилет в українському війську виготовив чи закупив Метінвест. Список можна продовжити. Група надала понад 1 000 дронів, 1 500 тепловізорів та 25 000 спеціальних військових шоломів силам оборони України.
Про санкції Заходу проти агресора
Багато санкцій має відтермінований ефект. Багато санкцій починає працювати лише через кілька місяців, якщо не років. Тому наразі складно оцінити абсолютну ефективність чи дієвість санкційної політики.
Деякі санкції, на мій погляд, не працюють належним чином, наприклад, санкції на імпорт сталевих напівфабрикатів до Європи. Існує навіть не лазівка, а квота для росіян на найближчі два роки на постачання напівфабрикатів, наприклад, зі сталі, без жодних обмежень. І ця квота приблизно дорівнює середньому обсягу постачання російських напівфабрикатів до ЄС за останні п'ять років. Тож, в принципі, це навіть нічого не зупиняє. У Великій Британії ситуація інакша. Проте вона може бути результатом того, що Метінвест є основним покупцем сталевих слябів у країні. І, ясна річ, ми не купуємо російське. Однак у Європі є попит на великий обсяг перекату. Багато компаній, що займаються переробленням напівфабрикату в готовий прокат, імпортують із росії. Основними країнами-імпортерами є Бельгія та Італія. Йдеться про мільйони тонн на рік.
Власне, карають виробників, що відмовляються працювати з росією. Тому що їхні конкуренти, які продовжують працювати з росією, мають конкурентну перевагу, адже російські товари дешевші. Чесних виробників, що відмовляються купувати у росії, ставлять у невигідне конкурентне становище. Це стосується й Метінвесту, оскільки у нас є завод у Ньюкаслі та два заводи в Італії.
Я розумію занепокоєння щодо зайнятості в деяких частинах ЄС, заяви про те, що сотні робочих місць будуть втрачені, тому що нерентабельно мати справу з дорожчими неросійськими постачальниками. Але це маніпуляція фактами. Для мене це нещирі коментарі, тому що ми можемо купувати з інших джерел. Ми не звільняли наших людей ані у Великій Британії, ані в Італії, коли втратили «Азовсталь», і нам довелося купувати сляби на відкритому ринку в British Steel, Liberty Steel або італійської ADI.
Це не означає, що потрібно зупиняти підприємство. На мою думку, існує певне лобіювання, яке не дає змоги цим країнам заборонити російський імпорт.
Про допомогу Великої Британії Україні
Ми зовсім не очікували такого від Великої Британії. Якось не спадало на думку, що Велика Британія може бути нашим найближчим союзником. Британські політики йшли за настроєм людей, населенням країни. Вони відчули, що британський народ підтримує Україну. Вони хотіли долучитися до цієї підтримки – і долучилися.
Про закінчення війни
Є один вихід, якого ми всі хочемо, – це повернення України до кордонів 1991 року. Росія капітулює та погоджується виплатити репарації. І Україна вступає до НАТО. Це найкращий, ідеальний сценарій. Інший сценарій полягає в тому, що Україна припиняє боротьбу і, по суті, здається. Але я не думаю, що багато сьогоднішніх бізнесів тоді залишиться в Україні, вони підуть. Наш акціонер сказав, що він ніколи не працюватиме в умовах російської окупації. І так чи інакше, існує сценарій замороженого конфлікту. Із суто економічного погляду, це може бути найгірший з усіх сценаріїв, бо не буде жодних інвестицій.
У нас вже були Мінські угоди, які нібито зупинили війну у 2014 році. І в якомусь сенсі ми в ці угоди повірили. Адже багато інвестували у Маріуполь. Ми вклали мільярди доларів за останні вісім років, а тепер усе зруйновано. Відтепер ми не віритимемо жодним подібним речам на кшталт Мінських угод.