Photo Zieta Studio
Сталь, залізо та інші метали та сплави традиційно використовують у будівництві промислових та комерційних приміщень. Однак, за помірного та розумного використання, а також у сполученні з іншими текстурами та матеріалами сталеві елементи все частіше зустрічаються і в дизайні інтер’єрів. А якщо поглянути на тему більш уважно, то ця історія налічує декілька десятиліть.
Навряд чи хтось зможе назвати рік або навіть вік, у якому з’явились перші залізні елементи декору. У часи лицарів практично жоден середньовічний замок без них не обходився. Ковані решітки камінів, дверні петлі та засуви, а також кріплення дерев’яної меблі — все це було продуктом труда ковалів. Але більшість з них тоді мали суто утилітарне застосування. А ось лицарські обладунки, блискучі мечі та клепані щити, які прикрашали стіни тих же замків, цілком можна віднести до категорії середньовічного сталевого декору.
Сьогодні усе зовсім по-інакшому. Звісно ж є і суто практичні елементи — наприклад, мийки з нержавіючої сталі або ж холодильники з фасадами під “нержавійку”. Але набагато частіше сталь та інші метали використовуються у якості декору.
Широка мода на метал для інтер’єру з’явилась разом зі стилем хай-тек (hi tech або високі технології) у дизайні та архітектурі. Він зародився у 70-х роках XX століття, але пік розвитку припав на 1980-і. Для цього стилю притаманні такі особливості, як практичність та відсутність декоративних вишукувань. Саме такі вимоги дозволили активно використовувати скло, полімери, хромовані поверхні та “нержавійку”. Адже нержавіюча сталь у дизайні інтер’єру має багато переваг перед іншими матеріалами: міцність, надійність, довговічність.
Однак надлишкова кількість металу призводить до того, що житлова кімната стає схожою на склад або медичну лабораторію. Тому, підбираючи елементи зі сталі для дизайну інтер’єру важливо не “перегнути палицю” та знайти розумний баланс між матеріалами, що використовуються.
Сьогодні є ще один стиль дизайну, у якому активно використовується сталь — це стиль лофт. Але у цьому випадку частіше використовується не “нержавійка”, а вироби з рядових марок сталі. Секрет криється у самому походженні цього архітектурного напряму. Він бере початок від англійського слова loft – горище. Ще у 1940-х американські художники та дизайнери почали переобладнувати закинуті фабричні корпуси Нью-Йорка під свої майстерні. 15-20 років по тому цей стиль досяг свого піку. Колись промислові квартали стали місцем тусовки культурної еліт. Разом з цією трансформацією зросла їхня ціна та цінність, що практично не відобразилось на їхньому внутрішньому убранні.
Лофту, як і хай-тек, притаманний мінімалізм. Але причини тут інші. У середині ХХ століття у богемних орендарів промислових приміщень не було ресурсів на їхню переробку та перебудівлю. Тому вони залишали інтер’єри як є: сталеві сходи, балки, труби, цегляні стіни та інші елементи, які у звичайних квартирах намагаються приховувати та прикрашати. З часом стиль вибрався за межі ревіталізованих індустріальних районів. І сьогодні люди навмисно роблять ремонти у своїх квартирах та офісах таким чином, щоб вони були схожі на старі фабрики та цехи.
Сучасні тенденції інтер’єрного дизайну дозволяють використовувати метал у дизайні інтер’єрів практично будь-якого стилю: еклектика, кантрі, класика. Це може бути кухонний інвентар під давнину, м’які дивани та крісла у сталевому каркасі, оздоблення камінів та зеркальних рам. Сучасні технології навіть дозволяють виробляти керамічну плитку з тонким металевим покриттям. Завдяки їй можна створювати відчуття того, що цілі стіні та підлоги обшиті сталевими листами. А їхня поверхня може імітувати патину, їржу (як у сталі типу “кортен”) або звичайний сталевий блиск. Вироби зі сталі можна фарбувати, що суттєво покращує їхній зовнішній вигляд та підвищує стійкість до корозії.
Але сталь для інтер’єру використовують не тільки через її візуальні особливості. У неї є й інші корисні властивості:
- Довговічність, яка дозволяє зменшити витрати у майбутньому;
- Надійність, завдяки якій елементи інтер’єру витримують високе навантаження;
- Стійкість «нержавійки» до впливу вологи запобігає від змін кольору;
- Простота догляду та чищення сталевих поверхонь;
- Екологічність та гіпоалергенність, завдяки яким на сталевих поверхнях не розмножується пліснява, бактерії та грибок;
- Добре сполучення з іншими матеріалами (дерево, скло, текстиль, камінь і т.д.).
Мабуть, єдиний суттєвий недолік сталі — це велика вага. Але і з цим, як виявилось, можна боротись. Команда дизайнерів з Польщі та Швейцарії розробила технологію виробництва сталевих виробів, які можна... надувати! У переліку їхньої продукції є мебля. ЇЇ використовують з листів сталі товщиною до 1 мм, з яких вирізають шаблони, зварюють їх між собою по краях та надувають повітрям. Завдяки своїй пластичності сталь змінює форму навіть у холодному стані. Виходить легка, але надійна мебля. Стілець, виготовлений таким чином, витримує навантаження до 2 тонн! Дизайнери вважають, що цю технологію в перспективі можна використовувати у вітроенергетиці, космосі та для виробництва дорожніх огорож.
Варто відзначити, що в останні роки й в Україні зростає попит не тільки на сталеві елементи декору, але й на меблі, які виробляються зі сталі. Барні стійки, крісла, столи, стільці, етажерки та інші не надто габаритні меблі сьогодні виробляються багатьма невеликими дизайнерськими студіями. Частина з них відкрито співпрацює або навіть є спорідненими структурами українських металоторгівельних компаній. Це не дивно, адже Україна — один зі світових лідерів у виробництві сталі та металопрокату. Тому нестачі у цьому матеріалі немає. Питання лише у фантазії дизайнерів та можливостях потенційних споживачів, коло яких сьогодні набагато ширше, ніж це було у середньовіччі.